Сьогодні, 28 липня, вперше Україна відзначає свято  День Української Державності. Подія була створена 24 серпня 2021 року наказом президента України Володимира Зеленського. Це важлива дата, яка ще раз показує мужність та силу українського народу.  Сьогодні ми захищаємо державність уже 155 днів поспіль зі зброєю в руках. Тобто, зараз для нас День Державності - це кожен день. Кожен день ми молимося, б'ємося, воюємо та захищаємо аби кожен зрозумів, що ми не частина чужих імперій, а вільна, самостійна, неподільна, незалежна, суверенна держава, яка бере свій початок щонайменше півтори тисячі років тому, з часу офіційно визнаної ООН і Юнеско дати, коли Кий, Щек, Хорив і Либідь заснували столицю України. Вона єдина законна спадкоємиця Київської Русі, хрещення якої також відзначається в цей день.  Більше ніж тисячу років тому русини стали християнами. Це стало важливим кроком назустріч цивілізованому світові, а ще - імпульсом для розвитку культури та освіти. 

    Україна - це спадкоємиця Козацької Держави, Батьківщина Байди Вишневецького, Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика. Україна - правонаступниця Української Народної Республіки і Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Самостійності, незалежності й соборності, які були проголошені універсалами Центральної Ради та Актом Злуки.  Україна має багаті традиції законотворчості, писемності, дипломатії. "Руська правда", Бертинські аннали, Остромирове Євангеліє, Конституція Пилипа Орлика та сотні інших пам'яток і джерел, які містять писемні згадки про нашу державу та її визнання з боку інших держав і правителів. Наша держава має славетні військові традиції. Вона - батьківщина знаних воїнів, незламних борців за власну свободу і державність. На Русі, на Січі, на бойовищах Першої та Другої світової війни. У Холодному Япу, у Карпатських лісах, під Крутами.  Усі етапи державності України, її захисту і баротьби за неї можна описати одним реченням : Україна була, Україна є, Україна буде! 

   Зараз  наші бійці обороняють та захищають державність України  на полі, в небі, на воді, в лісі, а наші молитви захищають її з усіх сторін півночі, півдня, заходу та сходу. Бо кожен із нас добре розуміє, що втрачаючи власну державу, ми втрачаємо не території, не гектари і не квадратні кілометри, суші або екваторії. Втрачаючи власну державу , ми втрачаємо власне обличчя, власне ім'я, свою самобутність, ідентичність, пам'ять, а з ними - своє серце. І це для нас набагато страшніше від ворожих літаків, танків, від зривів снарядів та руйнування інфраструктур, від втрати територій чи кордонів. Саме тому мільйони з нас стали на її захист, і, на жаль, багато хто ціною власного життя. Бо втативши те, що має для нас сенс, ми вртачаємо сенс самого життя. Бо для нас несамостійна і невільна Україна - це не Україна!  Саме тому українці будуть битися за свою державність до перемоги, і не здамося допоки не проженемо з нашого дому останнього солдата-окупанта.  І кожного року ми будемо святкувати це свято у всіх 24 областях Украни і Автономній Республіці Крим.